Моя батьківщина — Україна (інтегроване заняття)

Програмовий зміст: розширити знання дітей про Батьківщину — Україну, її символи (Герб, Прапор, Гімн), столицю-місто Київ; оглядово ознайомити з народними ремеслами (гончарство, вишивка, вироби з деревини); учити дітей відповідати на поставлені вихователем запитання, активізуючи у мовленні слова з лексичної теми «Рідна країна»; формувати вміння узгоджувати прикметники з іменниками у роді, числі та відмінку, утворюючи форму множини іменників; сприяти розвитку розповідного мовлення, пам’яті, слухової та зорової уваги; виховувати патріотичні почуття, гордість за свій народ, Батьківщину.

Матеріал: Герб; Прапор; Гімн України (аудіозапис); глобус; карта України; лялька в національному одязі; м’яч; зразки народних ремесел; види Києва; матеріал до дидактичних ігор за змістом заняття; сердечка.

Попередня робота: бесіди про рідне місто, сім’ю; перегляд ілюстрацій з краєвидами Києва, України; читання творів про Київ, Україну; заучування напам’ять віршів, приказок, прислів’їв за темою; слухання українських народних пісень; проведення народних ігор; ліплення народної іграшки; малювання українських орнаментів.

Хід заняття

Вихователь

Доброго ранку, мої малята!
Дуже рада вас вітати.
Наберем в долоні сміху,
Кинем всім гостям на втіху.
Нашорошим наші вуха,
Щоб могли уважно слухать.
І поплескаєм завзято
Та й почнем наше заняття.

— А заняття в нас сьогодні незвичайне і дуже цікаве.

Що це в мене в руках? (Глобус)

— Глобус — це модель нашої планети Земля. На ньому багато блакитного кольору — це моря й океани. А ось ці різнокольорові «латочки» позначають різні держави. І серед них є найрідніший для нас клаптик суші — це наша держава.

— Діти, як називається наша держава? (Україна) Ось Україна позначена на глобусі жовтим кольором. Україна — це наша земля, рідний край. А ще Україна — це наша Батьківщина. Там, де народилася людина, там і є її Батьківщина.

1-ша дитина

Батьківщина — це рідний край!
Батьківщина — це ліс і гай!
Батьківщина — це рідна земля.
Батьківщина — це ти і я!

— Діти, пригадайте прислів’я про Батьківщину.

Діти(по черзі):

— Батьківщина — мати, умій за неї постояти.

— Наша слава — Українська держава.

— Всюди добре, а дома найкраще.

— Кожному мила своя сторона.

— Людина без Батьківщини — пташка без крил.

— Без верби й калини нема України.

Вихователь.

Діти, пропоную пограти в гру «Яка наша Україна?». (Діти утворюють коло, вихователь кидає м’яч дитині та промовляє початок речення, а дитина продовжує: «Наша Україна красива...».)

— А тепер — наступне завдання. (Дидактична гра «Утвори слово»: вихователь називає слово, а діти утворюють нове, додаючи префікс «най-».)

— Отже, Україна для нас не просто рідна, а найрідніша...

— Діти, ви сказали, що Україна багата. А чим багата наша держава?

Педагог промовляє слова; якщо назване є в Україні, діти плескають у долоні, якщо немає — тупають ногами.

Слова до гри: річки, моря, гори, океан, ліси, міста, пустеля, квіти, пшеничні поля, джунглі.

— Діти, наша Україна має державні символи. (Демонструє Герб.)

— Герб — це символ влади. В основу сучасного Герба України покладено давній золотий тризуб на синьому тлі.

2-га дитина

Тризуб — немов сім’я єдина,
Де тато, мама і дитина.
Живуть у мирі і любові
На Україні вольній новій.

— Національний Прапор України синьо-жовтого кольору. Жовтий колір — це колір пшеничної ниви, колір хліба, зерна, це і колір сонечка. Адже без його теплого проміння не дозрів би врожай, не було б хліба. Синій колір — це колір чистого мирного неба, колір води.

3-тя дитина

Прапор — це державний символ.
Він є в кожної держави.
Це для всіх ознака сили,
Це для всіх ознака слави.

— Національний Гімн — це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Для Гімну України написано слова, що виражають найсердечніше думки і прагнення нашого народу. (Звучить Гімн України в аудіозапису.)

— Діти, а ось карта України. Яка вона різнобарвна! Пригадаймо вірші про Україну!

4-та дитина

Яблуневий ніжний цвіт,
Соняхи й калина —
Це найкраща на Землі
Наша Україна.

5-та дитина

І дитячий наш садок,
Школа і родина —
Все це рідна назавжди
Наша Україна.

— Діти, в Україні є багато мальовничих сіл та великих міст. Та в кожної країни є одне місто — найкраще, найбільше, найголовніше — це столиця. Як називається столиця нашої України? (Місто Київ)  

 (Демонстрування на карті.)

Дидактична гра «Київ — місто велике»

Переглядаючи слайди з краєвидами Києва, вихователь складає словосполучення, а діти утворюють речення, вживаючи дрібні сполучення слів у множині родового відмінка.

— Ось старовинний храм. (У Києві багато старовинних храмів.)

— Ось широка вулиця. (У Києві багато широких вулиць.)

— Ось великий майдан. (У Києві багато великих майданів.)

— Ось затишний парк. (У Києві багато затишних парків.)

— Ось висотний будинок. (У Києві багато висотних будинків.)

— Ось величний пам’ятник. (У Києві багато величних пам’ятників.)

— Діти, наш мальовничий Київ розташований на річці, що називається Дніпро. Погляньте, яка ця річка: повноводна, широка, мальовнича. (Демонстрування слайдів.) По Дніпру ходять великі кораблі та плавають маленькі човни. Над Дніпром літають білокрилі річкові чайки. У водах Дніпра водяться різні риби, великі й малі.

Дидактична гра «Скажи навпаки»

Скажу я слово «високо»,
А ти промовиш «низько»;
Скажу тобі «далеко»,
Ти скажеш мені «близько».
Слова для гри: чистий — брудний, широкий — вузький, великий — малий,
глибокий — мілкий, веселий — сумний та ін.

— Діти, я пропоную вам на уявну мандрівку на найшвидшому транспорті — літаку — над нашою столицею.

Фізкультхвилинка «Подорож на літаку до Києва»

Ручки ставимо отак — Ось і вийшов в нас літак. Він летить, стрілою мчиться, Вирушає до столиці. Ось і Київ вже під нами — Із високими домами. Широченний ось майдан, І золотоверхий храм, Ось Дніпра прозорі хвилі, Люди тут привітні й милі.

(Діти розводять руки в сторони.) (Не змінюючи положення рук, похитують тулубом праворуч-ліворуч.) (Стають навшпиньки і тягнуться руками вгору.) (Розводять руки в сторони.) (Малюють руками у повітрі купол храму.) (Виконують плавні рухи кистями витягнутих уперед рук.) (Посміхаються і похитують головою.)

— А тепер заплющте очі, будемо приземлятися... І приземлилися ми у музеї, де виставлено чудові вироби народних умільців.

Ось вироби з глини, а виготовили їх гончарі. Тут глечики, миски, горщики, куманець, барильце. Вони гарно розписані, їх можна використовувати у побуті.

Дихальні вправи

— Уявіть, діти, що ви маленькі, охайні, красиво розмальовані горнятка. Вдихніть повітря, відчуйте, як ваші груди (горнятка) наповнюються водою.

— А тепер повільно видихніть — це водичка виливається з горнятка (повторити тричі).

— Поки ви дихали, горнятка розбилися.

Вихователь пропонує скласти зображення горняток з частин. Діти складають на килимку горщики, а потім відповідають на запитання: «Я склав горнятко з трьох частин, двох, п’яти частин...».

 (Підходять до наступного столика, і розглядають вироби з дерева. Вихователь називає вироби в однині, а діти — в множині.)

Вихователь пропонує розглянути вишиті рушники, серветки, сорочки та ін., а також ляльку в національному одязі. (Діти описують ляльку за зразком вихователя.)

— Діти, на віночку в ляльки є красиві стрічки. Пограймо у гру «Барвисті стрічки»!

В руки стрічки ви візьміть,
Догори їх підійміть.
Стрічками помахайте,
Разом з ними покружляйте.
Ручки ваші вже стомились —
Стрічки вниз опустились.

— Діти, ось і добігла кінця наша подорож Києвом. Повертаємося до дитячого садочка, до нашого міста. Як називається наше місто? (Відповіді дітей.)

Ручки ставимо отак —
Ось і сіли ми в літак.
Мотори завели й полетіли в...

— Діти, ми сьогодні багато говорили про Україну. Я пропоную кожному з вас скласти побажання для нашої рідної Батьківщини і приклеїти сердечко на карті. Ось як це зроблю я: «Я бажаю нашій Україні бути неподільною...».

(Діти виконують завдання.)

— Діти, подивіться на карту! Як прикрасили її ваші сердечка! І я впевнена, що вони будуть захищати нашу рідну Україну від ворогів, від зла і різних негараздів.

Хочу завершити заняття словами відомого українського поета Дмитра Павличка.

Виростай, дитино, й пам’ятай:

Батьківщина — то найкращий край!

Тиждень БЖД

Екскурсія до річкового порту з дітьми старшої групи "Чомусики"

Консультація на тему: "Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей та вплив художньо-мовленнєвої діяльності на всебічний розвиток"

Важливе значення для повноцінного розвитку дитини як особистості має своєчасне опанування мови, усім багатством виражальних і змістовних засобів рідної мови. Мовлення дитини пов'язане з її пізнавальним розвитком, її залученням до основ морально-етичної та художньої культури.

Науковці та практики переконані, що цілеспрямована робота щодо розвитку мовлення дітей повинна проводитися на найвищому рівні, спрямовуватись на розвиток мовного чуття, мовних здібностей дошкільнят.

Психологи та педагоги доводять, що у дошкільнят є величезний природній творчий потенціал, який через різні причини не завжди реалізується повністю. Тому дуже важливо створити таку ситуацію, яка б сприяла бурхливому сплеску дитячої фантазії, атмосферу творчого натхнення, зацікавити дітей створювати свою казку, оповідання, вірш.

Що для цього потрібно?

По-перше, зацікавленість педагога, доброзичливість, віра у творчі здібності дитини.

По-друге, індивідуальний підхід до кожного малюка.

Саме на цих засадах повинен будувати свою роботу педагог.

Художньо-мовленнєва діяльність є природною для дітей дошкільного віку, адже дає можливість самовиразитися, самореалізуватися. Вона відбувається в організованих формах або просто за ініціативи дітей, поза спеціальними заняттями.

Серед найважливіших рис художньо-мовленнєвої діяльності  дослідники   (А.Богуш, Н.Гавриш, Л.Таллер, О.Ушакова, С.Чемортан) називають наявність структурних компонентів (сприйняття, виконання, творчість),специфічні   способи   втілення   художнього образу в мистецтві слова, реалізацію естетичної функції мовлення в кожному з видів художньо-мовленнєвої діяльності.

Під словесною, мовленнєвою творчістю розуміють діяльність дітей, що виникає під впливом творів мистецтва та вражень від навколишнього життя, і виявляється в створенні усних творів: оповідань, казок, віршів, дражнилок тощо. Важливим чинником формування культури мовлення є розвиток поетичного слуху.

Розвитку   художньо-мовленнєвої   творчості дошкільників сприяє така форма використання літературних творів, як мовленнєвотворчі літературні ігри.

Мовленнєвотворча діяльність — досить індивідуальний процес, тобто у кожної дитини свій темп, свій особистий творчий шлях, особистий рівень мовленнєвого розвитку, і тому таку творчу діяльність краще проводити на індивідуальних заняттях у вигляді ігор за літературними творами («Я назву героя, а ти — дії, які він виконував», «Я назву предмети, а ти відгадай, з якої вони казки»).

Універсальною формою виконавчого і творчого компонентів постає театралізована діяльність, тому що, з одного боку, це форма відтворення виконавчої діяльності, а з іншого — творчий процес сюжетоскладання.  

Неодмінною умовою формування у дітей творчої художньо-мовленнєвої діяльності є комбінація взаємозв'язку мовленнєвої діяльності з іншими видами художньої творчості.  А саме:

• словесна   творчість   та   образотворча діяльність (діти складають розповіді за власними малюнками);
• мовленнєвотворча та музична діяльність (діти добирають музичний твір до казки, асоціюють музику із сюжетом);
• літературно-мовленнєва творчість (діти складають казки, вірші).

Результат такої діяльності — казки, римовки, вірші, оповідання, книги, що написані та оформлені маленькими авторами.

Спостереження за дітьми,діагностика їх творчих здібностей свідчать, що діти 5-6 років можуть самостійно створювати невеличкі авторські прозові та поетичні «шедеври», у них помітний досить високий рівень розвитку творчої уяви, фантазії, мислення.

Головне — пам'ятати, що в певному розумінні творчість — це чарівна гра, в якій із нічого народжується щось прекрасне і дивовижне. I непогано, якщо перші результати будуть досить далекими від «прекрасного». Хай спочатку дитина навчиться бачити світ без штампів і шаблонів, сприймає його таким, яким сприймають генії. А кожна дитина за своєю природою — геній, потрібно тільки допомогти їй ним стати.

Методичні поради

щодо розвитку художньо-мовленнєвої діяльності дітей

Порада перша

Новий мовленнєвий матеріал, незнайома інформація мають подаватися дитині з урахуванням її потреб, намірів, інтересів. Майстерність педагога саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан вихованця, зрозуміти міру його зайнятості і зважити на ту зайнятість. Глибоке розуміння конкретної ситуації допоможе вихователеві з'ясувати, чи хоче дитина зараз займатися тим, що заплановано дорослим, чи доречними в цю хвилину будуть бесіда, читання вірша, розмова, чи не порушать вони зосередженості дитини, чи своєчасним є вплив на її емоції.

Порада друга

Подаючи новий матеріал, варто врахувати, наскільки успішною була попередня мовленнєва діяльність дитини. Наприклад, якщо вона зазнала неуспіху, заучуючи вірш чи переказуючи його зміст, то згадка про вірш, навіть інший або з іншою метою, не викличе в дитини ані захоплення, ані бажання долучитися до цієї мовленнєвої діяльності. Тому варто при неуспішній чи недос-татньо успішній діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі через мовленнєве вправляння, накреслити реальну перспективу успіху.

Порада третя

Незнайомий матеріал дорослий має ретельно опрацювати і подати дітям так, щоб обов'язково заінтригувати їх. Нове має бути цікавим, захопливим, привабливим.

Не варто до кінця розкривати перед дітьми всі особливості мовленнєвого матеріалу. Краще, коли дошкільнята самостійно або разом з дорослим дошукуватимуться елементів новизни, несхожості-схожості, варіативності. Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

Особливу увагу слід приділити характеру та структурі запитань. Домінування простих запитань не сприяє розвитку дитини. Необхідними і доречними є запитання проблемно-пошукового характеру, які спонукатимуть малюка до встановлення часової послідовності зображеного, до визначення просторового, емоційно-дійового, часового взаємовпливу і взаємозалежності зображених об'єктів чи предметів.

Порада четверта

Презентація нового матеріалу буде ефективнішою, коли він подаватиметься як особлива подія (очікувана чи сюрпризна). Не варто відразу додавати до нього щось уже відоме, знайоме, відразу встановлювати асоціативні зв'язки. Самі собою зв'язки сприяють виникненню аналогій, та залишимо цей шлях для самостійних пошуків дитини, що їй не важко буде зробити у спеціально створеному розвивальному середовищі. Наприклад, картину, цікаву казку, фольклорний твір презентуємо як виокремлений винятковий елемент мовленнєвого довкілля, лаконічними влучними фразами «заглиблюючи» дитину в його зміст. Однак елементи новизни варто поєднувати з набутим досвідом, знайомою інформацією; тож зв’язок з краєвидами за вікном, з об’єктами спостереження на прогулянці , з вивченим напередодні віршем нехай діти знайдуть самостійно або за тактовної допомоги дорослого.

Порада п'ята

Коли мине перше захоплення яскравістю, новизною, незвичністю мовленнєвого матеріалу, роботу над ним треба продовжити. Тут у пригоді можуть стати роздавальні картинки. Вони допоможуть не тільки реалізувати завдання словникової роботи (співвіднести слово з конкретним зображенням), а й організувати іншу цікаву роботу: узагальнити родові поняття; класифікувати за кольором, видом, розміром, множинними, груповими ознаками; застосувати в побуті, грі як символи; використати для розвитку звукової культури мовлення; подати як опору для складання творчих розповідей-загадок тощо. Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок багатофункціональності при застосуванні отриманої інформації у традиційному та незвичному, несподіваному ракурсах.

Порада шоста

Ставити й розв'язувати мовленнєві завдання можна в будь-якій діяльності, якою цікавляться діти, поза рамками унормованого, визначеного в часі організованого заняття. Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче, відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще — зацікавити їх. Наприклад, ось підготовлено атрибути до гри-драматизації за відомою дітям казкою, розгорнуто книгу з яскравими ілюстраціями, впізнаний за характерними ознаками, хоч іще й не завершений, персонаж. При його виготовленні у вихователя виникли певні труднощі, що обов'язково викликає в дітей бажання допомогти йому, долучитися до спільної роботи. Паралельно з цим переказуються фрагменти казки, обговорюються вчинки персонажів, пригадується їхній зовнішній вигляд, робляться перші спроби програвання діалогів, і все це разом працює на реалізацію завдань, які й ставив педагог на тлі практичної діяльності (тобто, виготовлення атрибутів): переказування казки, підготовка до гри-драматизації. Та відбувалося це невимушено, не в регламентований час, не при фронтальній організації дітей, коли інтереси всіх повною мірою не збігаються.  Дорослий має задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

Порада сьома

Працюючи з дошкільнятами, намагайтеся уникати домінування словесних методів та прийомів, які притаманні авторитарному стилю (пояснення, читання, розповідання, команди, вказівки, словесний зразок, повторення, категорична оцінка тощо). За особистісно орієнтованого підходу однотипні вказівки, повчання, особливо для всієї групи дітей, не мають права на існування. Реалізуючи конкретні, визначені програмою завдання мовленнєвого розвитку дітей, знаходьте можливість поєднати цю роботу з вільною мовленнєвою діяльністю, з практично-руховою активністю дошкільнят. Особливо цього потребують хлопчики, які імпульсивніші, динамічніші, рухливіші за своїх ровесниць. Наприклад, пригадування слів синонімічного ряду для складання розповідей-етюдів про природу можна вдало поєднувати зі знаходженням, фіксуванням, порівнянням аналогічних форм, кольорів, образів у побуті, на малюнках, на картині, у поетичному слові. Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, смаковому, художньому, музичному образах.

Порада восьма

Реалізуючи завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини, дорослий має всіляко спонукати її до активності, свідомо обмежуючи свою участь доречними, лаконічними висловлюваннями. Будуйте педагогічний процес так, щоб дитина не тільки дослухалася до вихователя, а й висловлювала свою думку, прагнула її довести, переконливо аргументувати, не боючись ні власної помилки, ні критики дорослого. Добре, коли паралельно висловлюються різні думки, навіть безпідставні або неапробовані. Не поспішайте брати на себе роль експерта. Дайте дитині можливість усіма доступними вербальними та невербальними способами дійти узгодженості з партнером по спілкуванню. Не бійтеся конфліктних ситуацій, адже уникнути їх у житті неможливо. Нехай діти набираються з них соціально-комунікативного досвіду, вчаться доброзичливості, толерантності. Саме у таких суперечливих ситуаціях і відбувається становлення комунікативної компетентності.

Порада дев’ята

Заняття як традиційна форма діяльності в дошкільному закладі не вилучається з практики роботи, а просто має, не претендуючи на першість, винятковість, обов'язковість, посісти належне йому місце. Домінувати має вільна, не регламентована дорослим діяльність, де лише режимні процеси лишаються незмінними. Дошкільнята спроможні самостійно обрати в розвивальному середовищі вид, форму діяльності, матеріал, задум, партнерів. Не варто ігнорувати міні-заняття. Проведення їх може бути запланованим і спонтанним; фіксованим у часі та виходити за якісь певні межі залежно від інтересу, бажання дітей; проводитися з однією дитиною, підгрупою або всіма вихованцями; виникати з ініціативи дітей чи педагога; дробитися та синтезуватися за змістом, варіюватися за формою. Такий підхід потребує від педагога знання психології кожної дитини, розуміння її можливостей на даному етапі, комплексного охоплення всього матеріалу програми, вміння берегти кожну хвилину заняття.

Порада десята

У спілкуванні з дитиною єдино можливим є партнерський стиль. Зрозуміло, що дорослий - той партнер, який більше знає, далекоглядніший, передбачливіший, вправніше діє, помічає важливе, розкриває причинно-наслідкові зв'язки або словами, як штрихами, підводить до них дітей. Але робить це так природно, майстерно й непомітно, що дитині здається, що то вона сама зробила висновок, відкриття, вдало поєднала, встановила зв'язок між розрізненими об'єктами, предметами, подіями. Педагогічний такт, майстерність вихователя у тому й полягають, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

Порада одинадцята

Поважаймо право дитини на незнання й на помилки. Адже дитячої провини в тому нема: вона ще надто мала, надто мало знає, не вміє висловити свою думку. Подекуди такі помилки дивують, подекуди розчулюють, можуть дратувати, обурювати. Але в будь-якому разі остерігаймося акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей. Найбільшою педагогічною помилкою дорослих у такому разі є прямолінійне, відкрите виправлення: "Скажи правильно, повтори так, як я". Інколи вихователі вдаються до не менш образливого залучення інших, "грамотніших" однолітків для озвучення правильного варіанту: "Повтори так, як сказала Оля". Обидва прийоми неприємні дитині, образливі, принизливі, особливо коли з тією Олею взаємини не дуже приязні. Делікатнішим, тактовнішим, коректнішим буде такий варіант дій дорослого: у розмові з дитиною: промовити проблемну для неї фразу чи слово відповідно до норм української орфоепії, але в іншому контексті, в іншій конструкції, з іншим логічним наголосом, наприклад, у діалозі персонажів літературних творів, персоніфікованих іграшок, предметів тощо. Важливо, щоб дорослий брав на себе роль не контролера чи експерта, а носія інформації. За умови, що вихователь є для дитини авторитетною особою, така форма пред'явлення вимог спонукає її до саморегуляції і самокорекції.

Поради батькам: "Долаємо страхи разом"

Дитячі страхи і способи їх корекції у дітей дошкільного та шкільного

віку давно є об'ѐктом пильного вивчення . На

даний час для виявлення дитячих страхів та їх корекції користуються декількома

основними методами, які описані нижче.

1. Малюємо страхи. Малювання є відмінним способом того, як можна

позбутися дитячого страху. Попросіть дитину намалювати те, що його лякає.

Малюйте разом з ним, покажіть свою версію подій. Після того, як малюнок

буде закінчен, попросіть дитину описати малюнок. Обов'язково задавайте

дитині уточнюючі питання. Активно підтримуйте бесіду, хваліть його.

Після цього розкажіть дитині, чому його побоювання марні, якщо необхідно,

підкріпите свої слова малюнками. Після того, як ви переконаєтеся, що малюк вас зрозумів,

ви можете влаштувати «ритуальне спалення» негативних малюнків. Однак не забувайте про

правила протипожежної безпеки - для цих цілей як не можна краще підійде

ванна кімната.

Майте на увазі, що одного такого сеансу для позбавлення малюка від страху не

достатньо. Цілком можливо, що вам для досягнення успіху знадобиться як мінімум

два тижня. Подібні сеанси повинні проводитися регулярно, так як побороти дитячий

страх можливо тільки при систематичних заняттях.

У  тому ж випадку, якщо у вас не виходить самостійно впоратися з дитячими

страхами, і ви не знаєте, як боротися з їх наслідками, ви завжди можете звернутися

за допомогою до дитячого психолога, який підкаже вам, як позбавитися від дитячих

страхів. Як правило, проблему можна усунути в будь-якому, навіть самому тяжкому і

запущеному випадку, однак бажано не тягнути час, щоб не травмувати дитячу

психіку.

2. Рекомендація для мами: яку б високу посаду не посідали на роботі,

пам'ятайте, що дитина - це не ваш підопічний, йому потрібен не строгий

керівник, а ніжна і любляча мама. Помічено, що у дітей владних, суворих

мам дитячі страхи зустрічаються набагато частіше, і в більш тяжкій формі.

Лікування дитячих страхів дуже складне і часто вимагає застосування

фармакологічних препаратів.

3. Ні в якому разі не можна допускати, щоб дитина відчувала себе покинутою і

непотрібною. Навіть якщо ви майже весь час проводите на роботі, або ж у вас народився

молода дитина, або з яких - небудь інших причин у вас зовсім немає сил,

необхідно долаючи себе, приділяти дитині увагу. При відсутності

адекватного лікування дитячих страхів, викликаних відчуттям власної

«Непотрібності», в підлітковому віці ця проблема може призвести до

виникненню у дитини суїцидальних нахилів.

4. Однак і прищеплювати дитині почуття власної винятковості також не варто.

Егоїстичне мислення також часто призводить до появи страху втратити

своє виняткове становище, що носить характер нав'язливої ​​ідеї.

5. Намагайтеся не обмежувати дитуну в спілкуванні з однолітками - це призведе до

появи страхів перед шкільним життям.

6. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Ні в якому разі не можна

приводити в приклад малюкові ті успіхи, яких домоглися його однолітки. Це з

великою часткою ймовірності призведе до зниження у дитини самооцінки.

7. Ні в якому разі не лякайте дитин собаками, лікарями чи поліцейськими. Дитині

подібні погрози сприймає дуже серйозно.

8. Не варто займатися «загартовуванням» .якщо дитина боїться темряви і спати

одна, не замикайте його в кімнаті, "щоб звикав". Ви ще більше налякаєте

дитину, але це найменше, що може статися. Наслідки такого

"загартовування" сумні: неврози, заїкання, відхилення у розвитку.

9. Не ставтеся до страхів дітей як до примх, тим більше не можна лаяти і карати

дітей за "боягузтво".

10. Не принижуйте значення страху для самої дитини, не ігноруйте його скарги.

Важливо дати відчути дитині, що ви його добре розумієте: пояснити

малюкові, що "монстрів" не існує, зазвичай неможливо.

11. Постійно запевняйте дитини, що він у цілковитій безпеці, тим більше, коли ви,

батько, поруч з ним. Дитина повинна вірити вам.

12. Обговорюйте з малюком його страхи. Головне завдання батьків - зрозуміти, що саме

турбує його і що стало причиною страху.

13. Постарайтеся відволікати дитину. Наприклад, коли у нього почалася паніка, займіть

його грою, спостереженням за чим-небудь. Більше розмовляйте з дитиною!

                                                  Шановні батьки, бережіть своїх дітей.

Свято 8 березня!

Конспект заняття з валеології для дітей середньої групи "Квітка здоров'я"

Конспект заняття з валеології

для дітей середньої групи

провела вихователь КЗ «Ясла-садок «Зайчик» Клинчик О.В.

Тема «Квітка здоров’я».

Завдання: виховувати в дітей свідомість того, що людина частина природи, встановлювати гармонійні взаємини з природою; показати дітям розмаїття і складність навколишнього світу, що сприймається на слух, око, смак; закріпити знання про орган слуху, зору, нюху; сприяти профілактиці й усуненню шкідливих звичок; формувати знання про збереження органів чуття; вчити дітей розуміти, що людина хворіє тоді, коли не береже своє здоров’я. Продовжувати формувати у дітей культурно-гігієнічні навички як важливий засіб зміцнення фізичного здоров’я. Розвивати емоційну сферу у малят. Створювати умови для позитивних емоцій дитини, гармонійного розвитку. Формувати здорові взаємини у колективі, виховувати почуття взаємодопомоги, дружби; розвивати мислення, мовлення, пам’ять, увагу.

Обладнання

Демонстраційне: скриня, лист, квітка Здоров’я, конверти із завданнями та пелюстками (5 шт.), тарілка 1 (скибки яблука, лимона, банана, цибулі), тарілка 2 (цукор, сіль); склянка з водою, папір, дзвіночок; хустка. Вірші, загадки, музичний супровід.

Роздатковий: картки із сюжетами, кольорові олівці, подарунки (квіточки здоров’я).

Хід заняття

Вихователь пропонує дітям стати в коло і привітатися один з одним.

Психогімнастика. Передай вітання по колу(діти торкаються один одного за руки і з посмішкою вітаються: «Привіт»).

Вихователь. Ось і моя посмішка з вітанням повернулася до мене. До нас на заняття сьогодні завітали гості, давайте привітаємося з ними. Діти, а хто сьогодні першим прийшов в дитячий садочок? (Діти пригадують). Все таки, першою прийшла я. І знаєте, що я побачила біля дверей групи? Ось цю скриню. Цікаво хто її залишив? Давайте заглянемо що в ній в середині. Може її треба комусь повернути. (Під казкову музику відчиняється скриня і вихователь дістає квітку. Педагог розглядає квітку разом з дітьми.

Вихователь. Якась та квітка дивна. Квіти завжди гарні бувають, яскраві. Цікаво,чому вона така, як ви гадаєте? Давайте заглянемо в скриню, можливо там є якесь пояснення. (Вихователь дістає лист).

Знайшла ще щось. Здається, це лист. Давайте я його зачитаю. «Добрий день, любі малята! Звертається до вас лікар Айболить. В країні Мультляндії сталося лихо: злий чаклун зачаклував всіх казкових героїв. Мої спроби допомогти їм марні. Їм допоможе лише квітка Здоров’я. Злий чаклун перетворив її яскраві пелюстки на сірі. Розчаклувати цю квітку зможете тільки ви. І лише тоді, коли на квітці Здоров’я з’являться кольорові пелюстки, всі чари злого Чаклуна зникнуть. І в країні Мультляндії знову запанує радість, щастя та здоров’я. Сподіваюсь на вашу допомогу, ваш друг лікар Айболить».

Вихователь. Ось тепер ми з вами дізналися, чому ця квітка така дивна. Ну що ж, діти, допоможемо нашим казковим героям, врятуємо їх від злого чаклуна? В скрині є конверти, в яких сховані кольорові пелюстки. А дістати ми їх зможемо лише тоді, коли виконаємо завдання, які вказані на конвертах.

Пелюстка №1.

«Два брати, обидва Кіндрати.

Через гірку живуть, один одного не бачать?» (Очі).

Вихователь. Правильно, діти – це очі. Для чого нам потрібні очі?

Дидактична вправа «Що ти бачиш із закритими очима?»

Вихователь пропонує дітям заплющити очі і відгадати, що вона робить. Бере книгу, відкриває її. (Чи можна щось бачити із заплющеними очима?). У кожного з нас різні очі за кольором, формою.

Дидактична вправа «Якого кольору очі у твого товариша?»

Вихователь пропонує подивитися в очі один одному, і визначити їх колір.

Ось бачите колір очей у нас різний. Крім того, що за допомогою очей ми можемо бачити, ми ще можемо передавати свій настрій. У народі кажуть: «Очі – дзеркало душі».

Дидактична вправа «Покажи емоцію»

Вихователь пропонує за допомогою очей показати: радість, сум, подив, злість. Покажіть, будь-ласка, який у вас зараз настрій?

Вихователь. Ось бачите, дивлячись на ваші очі, я відразу можу визначити ваш настрій, і відповідно реагувати. Мені приємно, що у вас зараз радісний настрій. Діти, а чи є в очей помічники-захисники? (Брови, повіки, вії). Навіщо людям потрібні брови? (Щоб краплі води або поту не потрапляли до очей). А яка робота повік, вій? (Вони захищають очі від вітру, пилу, бруду і пошкоджень).

Дослід.

Вихователь. Поверніться лицем до товариша і плесніть в долоні у нього перед лицем. Що зробив товариш? Чому він зажмурив очі? (Повіки захистили очі). Отже, брови, вії, повіки є захисниками очей. Давайте пригадаємо правила збереження зору. Чого не можна робити:

1. Не можна брудними руками терти очі.

2.      Не можна гратися гострими предметами.

3. Не можна довго дивитися телевізор.

Вихователь. Давайте пригадаємо вірш про те, як треба доглядати за очима.

Щоб зір хороший мати,

Треба очі тренувати.

Подивитись вліво-вправо,

Вверх і вниз, а ще ласкаво

Усміхнутися гарненько

І закліпати швиденько.

Потім трішки відпочити –

Все спочатку повторити.

Вихователь. Так, дітки, для наших очей є спеціальні вправи, які зміцнюють зір.

(Діти виконують разом із вихователем вправи).

1.      В.П. – сидячи. Заплющити очі і порахувати до десяти.

2.      В.П. – сидячи. Швидко покліпати очима.

3.      В.П. – сидячи. Подивитися вверх – вниз, вправо – вліво.

4.      В.П.- сидячи. Подивитися на долоньку і вдаль.

Вихователь. Якщо дотримуватися цих правил та вправ, очі будуть здоровими.

Ми можемо дістати пелюстку і замінити нею сіру.

Пелюстка №2.

«Між двох вогників один горбочок?» (ніс).

Вихователь. Правильно, ніс. А для чого нам потрібен ніс? (Щоб дихати, нюхати). Чим правильно дихати? (Носом). Чому треба вдихати повітря носом? (В носі повітря зігрівається і очищається).

Дослід.

Вихователь пропонує дітям вдихнути повітря через ніс і видихнути на долоню. Що ви відчули? (Тепло). Чому? (В носі повітря зігрівається). Крім того що повітря в носі зігрівається, що з ним відбувається? (воно очищується). Що допомагає повітрю очищуватися? (Ворсинки).

Дидактична гра «Назви що це?»

Мета: закріпити вміння дітей впізнавати фрукти за запахом; розвивати спостережливість, увагу, відчуття.

На тарілці знаходяться скибки лимона, яблука, банана. Дитина із зав’язаними очима відгадує фрукти. Як дізналися, за допомогою чого?

Вихователь. Отже ніс нам потрібен для чого? (Щоб дихати і відчувати різні запахи).

Тепер ми можемо замінити ще одну пелюстку на квітці Здоров’я. Сонечко яскраво засвітило до нашого вікна, мабуть хоче з нами трішки відпочити.

Фізкультхвилинка

Встало вранці ясне сонце

Зазирнуло у віконце.

Ми до нього потяглися,

За промінчики взялися.

Будем разом присідати,

Сонечко розвеселяти.

Встали – сіли, встали – сіли,

Бачите як звеселіли.

Стало сонце танцювати,

Нас до танцю припрошати

Нумо разом, нумо всі

Потанцюєм від душі.

Вихователь. Ну ось, трішки відпочили, давайте далі до роботи, на нашу допомогу чекають наші друзі.

Пелюстка №3.

«Червоні двері в печері моїй,

Білі звірі сидять у дверей.

І м’ясо, і хліб – всю здобич мою

Я з радістю білим звірям віддаю».    (Рот, зуби).

Вихователь. Для чого нам служить рот? (Для того, щоб дихати, розмовляти, їсти). Що знаходиться в роті? (Язик, зуби).

Дослід.

На тарілочках знаходяться дві гірки з кристаликами. На вигляд вони однакові за кольором та формою. (Діти визначають на смак сіль та цукор). Що допомогло вам визначити що це? (Язик). Так, за допомогою язика ми відчуваємо смак. Для чого нам зуби? (Щоб їсти, кусати, жувати їжу). Які у нас зуби? (Білі, тверді, міцні, здорові). Як треба доглядати за зубами, щоб вони залишалися здоровими? (Чистити, не кусати тверді предмети). Чим чистимо зуби? (Зубною пастою та зубною щіткою). А якщо у нас немає зубної щітки? (Яблуком, морквою). Що корисно їсти для збереження зубів здоровими? (Моркву, яблука, капусту).

Вихователь. Давайте пригадаємо, як доглядають за своїми зубами звірі.

Кроленята – глянуть любо:

Об морквини чистять зуби,

І тому в них зубки цілі –

Гострі – гострі, білі – білі.

В мене щіточка зубна,

Подивіться: ось вона,

Зверху вниз і навпаки

Чищу зубки залюбки.

Вихователь. Я думаю, що якщо ви будете доглядати за своїми зубками, їсти корисні фрукти та овочі, то зубки у вас будуть білими, міцними та здоровими. Ось ми вже можемо замінити третю пелюсточку.

Пелюстка №4.

«Ми є два брати по боках голови,

Якби нас не було – людина не чула?»    (вуха)

Вихователь. Для чого нам потрібні вуха? (Щоб чути). Усе живе на землі має здатність слухати і чути, для того щоб жити, існувати.

Дидактична гра «Що почули?

Мета: продовжувати вчити прислухатися до різних звуків, вчити визначати предмети, дії за звуком, виховувати спостережливість, увагу. Вихователь пропонує дітям заплющити очі і назвати що вони почули ( вихователь наливає воду, мне папір, дзвонить дзвіночком).

Вихователь. Що ви почули? Що вам допомогло почути? А зараз я хочу перевірити як ви уважно вмієте слухати. Давайте пограємося в гру «Покажи, що я назвала».

Дидактична гра «Покажи що я назвала»

Мета: розвивати у дітей уважність, вміння слухати і діяти за вказівками, закріпити валеологічні знання.

Вихователь називає орган тіла, а діти його показують. Педагог називає один орган, а показує інший, діти повинні діяти за вказівкою.

Вихователь. Бачу, що слухати ви умієте уважно. Молодці. А що шкодить нашим вухам? (Надмірний шум, гострі предмети, сильний вітер). Що потрібно одягати у вітряну та холодну погоду? (Шапку). Давайте послухаємо вірш про зайця, який не слухав своєї мами.

Заболіло в зайця вухо:

Не хотів він маму слухать.

Зайчик шапки не носив,

Довгі вушка застудив.

Мама сина лікувала

В вушко ліки заливала.

Мазями розтерла спинку,

Дала чаю із малинки.

Вигріла гарненько вушко,

Вклала сина на подушку.

Заспівала колисанку,

– Спи, ріднесенький, до ранку.

Мама сина врятувала,

Лагідно поцілувала.

Не болить в маляти вухо,

Буде зайчик маму слухать.

Вихователь. Ось така пригода трапилася із зайчиком. Чому в нього захворіло вушко? А що треба робити, щоб мати здорові вуха нам розкаже…

Щоби ти чудово слухав,

Пильнувати треба вуха.

Коли холодно, чи вітер,

Треба шапочку надіти.

Вуха треба також мити

Кожен вечір, кожен ранок.

А щоб їх не застудити,

Витирати слід старанно.

Вихователь. Отже, як треба піклуватися про вуха:

– не можна слухати голосно музику,знаходитися в шумі.

– не можна гуляти у вітряну погоду без шапки.

– не можна, щоб у вухо потрапляли гострі та сторонні предмети.

Вихователь. Молодці, якщо ви так будете дбати про вуха до вони у вас будуть здоровими. Можемо замінити четверту пелюстку. У нас залишилася одна єдина пелюстка, а конвертів більше не має. Мені здається, що в скриньці ще щось було. Вихователь дістає картки із завданням.

Пелюстка №5.

Замінити останню пелюстку ми зможемо тільки тоді, коли ви визначите, що корисно для здоров’я, а що шкідливо. У кожного з вас є чотири ситуації, ви повинні визначити, що є корисним, а що шкідливим для здоров’я. Відповідно біля кожного сюжету є круг, його треба зафарбувати: якщо це шкідливо для здоров’я – червоним кольором, якщо корисно – зеленим.

Вихователь. Який сюжет був корисним для здоров’я? Який шкідливим? Чому? Молодці, тепер ви знаєте що є корисним для здоров’я, а що шкідливим. Ось ми можемо замінити останню, п’яту пелюстку. Подивіться,  якою гарною стала квітка Здоров’я.

(Стук у двері. Заходить лікар Айболить).

Лікар Айболить. Добрий день, любі друзі! Бачу, що ви справились із завданням злого чаклуна і квітка Здоров’я знову засяяла. Ви сьогодні зробили добру справу – допомогли своїм друзям, а разом з цим закріпили для себе, що здоров’я – це найбільше багатство. Ви вже знаєте, як треба про нього дбати. Бережіть своє здоров’я та здоров’я інших людей. А на знак подяки я подарую вам ось ці маленькі квіти Здоров’я, щоб ви про нього завжди пам’ятали. Діти отримують подарунки. Лікар Айболить бере квітку Здоров’я, дякує і йде щоб передати її друзям з країни Мультляндії.